Ідея не моя, але реалізація по своєму
Я досить довго міркував, чи треба писати цю рецензію. Жанр альтернативної фантастики досить специфічний і фанати його теж специфічна аудиторія. Я сам не є сторонник цього жанру і зазвичай не звертаю на нього увагу, але тут автором виступив коріфей історичної літератури і я вирішив що я маю щось про це сказати.
Не хочу перетворити рецензію в переказ книги, просто спочатку пройдусь по позитівним сторонам твору.
Ну по перше , автор винайшов цікавий сюжетний хід зробивши головним героєм корабельного кота. Це одразу дає читачу настрій на художню літературу не обмежену сухими межами історичної роботи. Браво.
Другий, без сумнівів позититивний бік твору, це скурпульозне відтворення реальних прототипів техніки і людей що приймають участь в подіях. Одним цим цей твір заслуговує позитивної оцінки бо є своєрідним довідником по воєнно-морському флоту тих часів, поданий в легкій беллітрізованій формі.
Третє. Приємно що автор не скотився в підігравання однієй стороні, оба супротивники страждають від випадковостей, "тупять", просто помиляються і.т.д.
Але нажаль тепер я вимушен перейти до недоліків книги і тут в мене, як і будь якого історика флоту, є надто багато претензій.
Як основу для альтернативи автор взяв реально існувавший план чергового пориву великих надводних кораблей Германії в Атлантику. В реальності її відмінили бо сезон плохої погоди що сприяв попереднім проривами підходив до кінця. Компенсувати це залученням великої групи броненосних кораблів не вдалось із за їх пошкоджень, тому рейд одного лінкора і крейсера логічно відмінили до наступного сезону сприятливої погоди і готовності другого лінкора, а також двох більш старих.
Кстаті, вже тут пильний читач догадається що авіація зіграє ключову роль в подіях, коли дійде до сцени як з лінкора знімають ПУАЗО, бо повинні по договору продати своєму політичному партнеру, а на заміну поставлять сухопутний зразок. І так, це було і в реалі, але ж тому що не планували активно використовувати лінкор найближчий час!
"Затупивши" за німців, автор починає активно "тупити" за англічан. На перехоплення відправляють древній лінійний крейсер і тіки вступивший в строй новий лінкор. План надійний як швейцарські часи! Здавалось, що могло піти не так!
Далі автор робить цілий каскад нелепостей і натяжек із за яких я навіть перестав читати, але потім все ж таки примусив себе продовжити. Бріти з упорством розумово неповноцінних послідовно заганяють себе в невігідне становище, спочатку втрачаючи есмінці, потім розірвавши дистанцію і координацію з своїми важкими крейсерами виключають їх з майбутнього бою, потім відмовляються від нічного бою, на який ставили весь передвоєнний період, і кінець кінцем загоняють себе в положення кроссінг зе Т, в умовах коли навіть випускник морської академії навпаки б зробив ворогу палочку над Т!
Німці теж по своєму чудять. Після того як їх виявили, і стало зрозуміло що скритний прорив не відбувся, всі інструкції наказували відмінити його і повернутись на базу, але ні! В нашого автора вони і далі пруть! По ходу під час стрільби по крейсерам лінкор ламає собі радар, звісно до цього це не відбувалось, а тут ну обов'язково відбулось! В ітозі лінкор міняється з крейсером місцями крейсер йде головним. Що цікаво, спойлер, це ніяк практично потім не скажеться тільки трохи добавить напруження в момент вибору головної цілі для стрільби англійцями, і досить логічно що вони розберуться де і хто ще до початку стрільби.
Сам бій я навіть не хочу розбирати, бо це такий кіч що ну... Звісно англійській лінійний крейсер вибухає з загибеллю всього екіпажу окрім трьох моряків, контрал В контрал С Інвінсібл в Ютланді. Звісно, вірим, ага. Десятки років англійці робили все щоб це не повторилося, бій іде на гострих кутах на досить малій дистанції де бортова броня лінійного крейсера чудово тримає снаряди ворога, але ні, бабах і все. Кстаті автор ніяк це і не обоснував залишивши читача губитись в догадках! Потім англійський лінкор огрібає, його артилерія ломається(це кстаті достовірна деталь) і виходить з бою.
Останнє це теж щось, знаючи вимоги до своїх моряків, в кінці повинен був бути трибунал над англійськими командирами, але нічого не відбувається. Німці переживають удар торпів з авіаносця і щасливо уникають переслідування.
І тут починаються нові натяжки тепер за британців, якимось чином німців, впрочем вже один лінкор, знаходить літаючий човен, німці йдуть на базу в Брест із за пошкоджень.
Далі погоня тіхохідного англійського лінкора в парі з сучасним, повністю безнадійна, але в нас же рояль в кущах! В діло вступає палубна авіація, тотально застарілі Свордфіши. Автор знову підігрує брітам щоб ліквідувати претензію по глючним магнітним підривачам - спочатку літаки помилково атакують свій крейсер і побачивши відмови магнітних підривчів перенастраюють іх на контакт. Звісно німці нікуди не попадають, і... Бийте барабани, трубіть труби! Головна натяжка виходить на сцену! Хоча, якщо чесно попередні вже так втомлюють що хрен з ним, віриш і в це. Одна з двох влучивших торпед так пошкоджує гвинти і клинить рулі що лінкор тепер може тільки ходити по колу. Відремонтувати не можна гейм овер. Подальші дії, атаки есмінців розстріл німців британськими лінкорами на останніх хвилинах до повернення в Англію по залишкам топліва. Написано красиво, зв'язно, добре передані страхіття війни на морі коли розстріл німецького лінкора описується очима корабельного кота.
Автор на останок ще підняв планку кривавості бо під час рятування англійцями німецьких моряків з води, з'являється німецький підводний човен і англійці вимушені завершити рятування. Більшість моряків замерзнуть на смерть...
Отака от повість безглуздя, тупості, натяжек і неймовірних випадків. Не знаю чи буде це цікаво читачем, все ж таки не будемо сильно критикувати шановного автора який так хотів щоб лінкори все ж таки схрестили в бою свою зброю, чого, як відомо так і не сталось в реалі.
Ах так, особлива подяка автору, що врятував кота і після ще багатьох його пригод, коротко описаних в післямові, він таки знайшов свій добрий дім і спокій. Чого бажаю і всім моїм читачам.
comments
